05.06
День радіального виїзду

rumuniya3 01

Маршрут подорожі

Подорож вдвох до Греції на легкому ендуро. Частина 2.

 

rumuniya3 02


Маршрут Пелопонесом

Сьогодні їдемо до великого театру Епідавру, шось кілометрів з 40 від нашого табору. Всюди апельсинові сади. Апельсини лежать на землі нікому не потрібні, натурально як наші яблука. На смак кращі, ніж у нас в супермаркеті. Набрали повний рюкзак. Обабіч дороги місцеві продають по 4 євро за 5 кіло.

rumuniya3 12 

Апельсинові сади при дорозі

Приїхали до руїн Епідавру. Вхід знову по 12 євро з особи. Ну нормально, я скажу. На один разік. За 12 євро. Тільки спека така, що ось-ось тепловий удар накриє. Кругом якісь фундаменти і каменюки. Оце лєчєбніца, оце готель. Як ті археологи зрозуміли де шо - просто каменюки. Зате сам театр вражає! Кажуть, що там акустика суперова, але ми не спробували. І нікого із відвідувачів не чули. Ще нормальний музей з усілякими розкопаними статуями. Ну і все.

rumuniya3 002

В музеї

rumuniya3 13

Музей і коти

rumuniya3 14

Каменюки, каменюки і спекотище

rumuniya3 15

Завтикнути в телефон в тіні колони, як це робили древні греки

rumuniya3 16

Театр Епідавра - бімба! Анця внизу по центру

rumuniya3 001

Фрагментарне відтворення будівель.

rumuniya3 0001

Є такий кубометр мармуру

rumuniya3 003

На якомусь супертокарному верстаті цей куб обточується до циліндру; частину циліндра чимось розколупують

rumuniya3 004

... і туди інсталюють знайдені античні шматки.

Ввечері поїхали до села, біля якого наш кемпінг. Назву села пишуть по різному – то Палео Епідаврос, то Еншьєнт Епідаврос, що в общем то одне й те ж. Заїхали на малий театр Епідавру, там всьо безплатно і без куп туристів (але й театрик же малесенький). Так, приїздять такі як ми, то на прокатних автівках, то пенсіонери кемпери на велах. Кажуть – «шо це - UA?». «Юкрейн, шо». «А шо, мотоцикл привезли сюди машиною?» «Нє, своїм ходом» «О-о». І така розмова у нас часто. «Зіс із соу смол мотобайк. Фром Юкрейн? Срі заузенд кільометрс? О-о-о!».

rumuniya3 19

Малий театр Епідавру

rumuniya3 20

Вулиці села Палео Епідаврос

rumuniya3 005

Просто дорожні вказівники

06.06

Далі на південь.

Від самого початку, при плануванні подорожі, передбачалось, що ми проїдемо всі три пальці Пелопонесу, та нестача часу змусила нас зрізати і проїзджати півострів по діагоналі на південь найзахіднішого пальця.

rumuniya3 21

Нафпліо. Зверху на пагорбі одна з фортець

Проїхали Нафпліо, про який я шось багато читав хорошого, але ми там зупинялись тільки в заторах і сфотати острів-фортецю. Фортець в Нафпліо аж три – одна на високому пагорбі над містом, друга на нижчому пагорбі поряд, а третя на острові.

Весь час їдучі Пелопоннеосом перетинаємо покинуту метрову вузькоколійку (метрову ширину колії в Україні має львівський, вінницький, житомирський та євпаторійський трамвай). Причому видно що залізниця не експлуатується вже декілька років, деякі переїзди закатані асфальтом, але, незрозуміло для чого, перед кожним з них висить знак «СТОП», причому часто свіженький. Стоять залізничні світлофори, покинуті станції, на крупній станції вагони і локомотиви.

rumuniya3 00001

У Гугла з приводу цієї вузькоколійки інформації не дуже, але все таки щось вдалося знайти. Пелопонеська залізниця має протяжність вище семиста кілометрів, відкрита наприкінці 19-го століття. Проходить кільцем по північній, західній та центральній частині півострова. Через Корінфський перешийок вузькоколійка простягається до Афін.

rumuniya3 23

Покинута метрова залізниця

Рух на залізниці припинено в 2011 році через кризу. Скоріше за все рух поновлений не буде, в кращому випадку залізниця буде перешита на стандартну 1435 мм колію.

rumuniya3 24

rumuniya3 25

Я не знаю, яка глибина кризи в Греції, але точно зрозуміло, що щоб спуститись до нашого рівня, потрібно спускатись набагато глибше. Тому що, мабуть, не все так погано, що сімсот кілометрів колії нікому не треба розбирати на метал. У нас після масового закриття вузькоколійок наприкінці дев’яностих, на початку нульових всі вони були розібрані. Вціліло тільки декілька, тільки тому що на них теплиться якийсь рух. Як рух буде припинено, їх відразу розберуть, причому почнуть місцеві ж жителі, нишком.

rumuniya3 26

І ще про метал. По всій Греції в кожному селі є мотосервіси та майстерні з ремонту всіляких там бензопил-тримерів-газонокосарок. Перед всіма цими сервісами от просто на тротуарі купами навалено движки, рами, колеса. Я так подивився – нормальні такі вузли. У нас би що – попи$дили б нахYй. А там валяється цілодобово нікому не потрібно.

rumuniya3 27

Якесь непричесане село в глибинці по дорозі до Спарти

Через чергові гори спускаємось в Спарту, зараз нічим не примітне містечко, і знову піднімаємось в гори, щоб короткою дорогою дістатись Каламати. По дорозі зарулюєм в Містру – середньовічне візантійське місто. Тут також 12 євро такса, також спека, тому їдемо далі. Дорога проходить ущелиною, в яку буцімто давні спартанці викидали немічних немовлят. Висять написи, що наступні сорок кілометрів з гір на дорогу падає каміння. Но ми нічого не боїмося, ми то в шльомах!

rumuniya3 29

Містра. Набираємо воду

rumuniya3 007

Вода тече з дерева. О, тільки побачив, пляшка з-під Моршинської. В Греції взагалі ні разу не купували воду, в усіх кранах вода питна

rumuniya3 008

дорога Спарта-Каламата

rumuniya3 31

дорога Спарта-Каламата

Проїхали всю дорогу, нічого на голову не впало, хоча свіженьке каміння на дорозі валялось.

rumuniya3 32

отака дорога-драбина

Каламату проїжджаємо окружною, якісь циганські райони, п’яний циган тулить зигзагами під колеса машин, далі на Месенію – західний палець Пелопонесу. Зупиняємось знову на дві ночі в кемпінгу біля містечка Короні. Кемпінг найкращий за всю нашу подорож, але й дорогезний – 24 євро за добу, поторгувались до 21-го. З пляжу кемпінгу відкривається б’ютіфул в’ю на Короні та фортецю над ним, в імлистій далині видніються гори півострова Мані – середнього пальця Пелопонесу. Греки кажуть, шо там вхід в царство мертвих Аід. А я раніше чув – шо на Меганомі, от кому вірить?

rumuniya3 33

Вид на Короні. Це ми такі оцтойняві фотографи і такий же фуфняжний фотік

rumuniya3 34

Фотка Короні з тирнету. Вживу десь приблизно так

07.06

rumuniya3 35

До найпівденнішої точки Месенії. Вдалині видно гори сусіднього півострова Мані

Катаємось півостровом Месенія, пляж Каламакі, дорога узбережжям, фортеця Метоні.

rumuniya3 36

пляж Каламакі

Венеціанська фортеця Метоні дуже сподобалась своєю острівною вежею-маяком та видом на гавань з яхтами-катерами.

rumuniya3 009

фортеця Метоні

rumuniya3 38

Метоні. Вид на острів-вежу-маяк

rumuniya3 37

Вид на фортецю з острова-маяка

rumuniya3 39

Метоні

На тріпметрі з дому уже три з половиною тисячі кілометрів, це приблизно екватор пробігу нашої поїздки. В цей день досягнуто найпівденнішої точки подорожі.

Ввечері по приїзду в кемпінг міняю оливу на моцику. Далі – розворот на північ.

08/06

Сьогодні у нас два чекпоінта – водоспади Полілімніо і пляж Войдокілья, і далі по максимуму на північ.

rumuniya3 40

Полілімніо

Polilimnio Waterfalls на наших фотках зовсім не виглядають як шось особливе. Так часто буває – дивишся фотку – фігня якась, а вживу – вау. Отак і з цими водоспадами, там просто ніде фотати. Йдеш по ущелині, а там гірська річка з бірюзовою водою, яка місцями утворює невеликі басейники, в яких хочеться скупатись. Ось кінець стежки, найбільший басейн і найбільший водоспад. Ан ніт, далі можна лізти вверх, греки потурбувалися про туристів, і прямо в каміння забили П-подібні скоби, щоб можна було здиратись на гору, повісили мотузки, щоб можна було триматись і поставили знаки про подальший рух он йор оун ріск. Залазимо нагору, а там ще більший басейн, і сидить молода сім’я німців з дітьми, з якою ми познайомились в кемпінгу Короні. Діти дуже дошкільного, ближче до ясельного віку. Не знаю як вони видерлись туди з малечею, іт воз тафф, кажуть. Сім’я подорожує вже сім тижнів, на бусі Фольксваген, так же як і ми вже повернула в бік дому. З Греції на поромі планують потрапити до Венеції, з Венеції на північ додому.

rumuniya3 010

Polilimnio Waterfalls

rumuniya3 012

Polilimnio Waterfalls

Взагалі, що ми, що ця молода сім’я, скоріше нетипові мешканці кемпінгів. Як правило, в кемпінгах стоять пенсіонери з заможних країн Західної Європи. У них не якісь там бусики, а цілі будинки на колесах, з власною кухнею та туалетом. Ззаду до цієї чотириколісної хати прив’язана пара великів або електровеликів для радіальних виїздів. Бувають скутери, максискутери і навіть кубатурні мотики.

rumuniya3 41

Хата на колесах

rumuniya3 42

Ряд кемперів. Найближчий кемпер належить парі пенсіонерів британців. Поряд стоїть 100 кубова Хонда Lead для вивчення округи

І двомісний Смарт також можна за собою тягнути.

rumuniya3 43

Кемпер зі Смартом на причепі

Пенсіонери подорожують ґрунтовно і вдумливо, не галопом по два-три тижні, а з березня місяця.

Мотоциклістів в кемпінгах бачили тільки два рази. Подорожуючих з наметом, окрім нас – один раз. Пенсіонери живуть в своїх пересувних хатах, ті що в машинах – в будиночках-бунгало при кемпінгах.

Після водоспадів їдемо до Voidokilia Beach. На фотках з неба, чи з сусідніх гір, пляж виглядає мегабомбезно. Лінія пляжу є дугою правильної форми, неначе окреслена циркулем, з іншого боку звужується до невеликої протоки в море. Короч, ось фотка з тирнету.

rumuniya3 45

Або ось:

rumuniya3 44

Войдокілья біч

Як на мене, обриси пляжу нагадують медузу, самі ж греки ввиділи в цьому вим’я корови – саме так з грецької перекладається Войдокілья. Пляж повністю піщаний, за ним знаходяться піщані дюни і велике озеро, де гніздяться птахи, з-за чого зона пляжу є заповідною.

rumuniya3 46

пляж Войдокілья (камера - фуфло як ви понімаєте)

На одному пагорбі над пляжем розкопки гробниці мікенського періоду, на схилі іншого - печера, де Гермес ховав вкрадених ним у Аполлона корів, а на вершині якась чергова середньовічна фортеця. До печери і фортеці ми не пішли, тому що далеко і високо, а от на протилежний нижчий пагорб з купольною гробницею залізли. Тим більше Османд показував, що за цим пагорбом є затишна бухта з nude beach (на першій фотці з тирнету її видно зверху справа), яка насправді була зайнята звичайною компанією в плавках та купальниках (разочарованіє).

rumuniya3 47

так виглядають залишки гробниці мікенського періоду (16-11 століття до н.е.)

rumuniya3 48

Вид на пляж з пагорба з гробницею. Далі - озеро

rumuniya3 49

селфі - із зе маст! За нами протока між бухтою пляжу і відкритим морем

Піски пляжу дуже нагадували піски Кінбурну, вечоріло, і навіть з’явилась думка заночувати тут з наметом, незважаючи на оці всі їхні знаки «вайлд кемп із фобідден» і 40 євро штрафів з особи. Та відсутність води для приготування їжі і вина не дозволили нам лишитись в цьому гарному місці. Тим більше, щиро кажучи, ми вже так звикли до ідеально чистого гарячого душу кожного вечора, та кухні з холодильником, газовою плитою, мийкою і мармуровою поверхнею стола, в общем стали ми сібаріти і гедоністи.

rumuniya3 50

іще трохи войдокільї

Тулимо далі по західному узбережжю, якась невесела частина Пелопонесу, чисто шось аграрне бідне та понуре. Кемпінг, в якому я запланував ночівлю, виявився покинутим, тому до наступного, через півсотні кілометрів, ми прибули після заходу сонця. Тут не було газової плити та мармурового кухонного стола, і взагалі він був якось не дуже. Ми стали у високих соснах, приготували вечерю, пили вино, я грався тим, що то вмикав то вимикав світло ліхтаря в гущавину дерев. Вмикаєш ліхтар – і в глибині сосен вмикається хор несамовитих цикад, вимикаєш – цикади замовкають. Вмикаєш – цикади прокидаються і знову дико горланять, вимикаєш – засинають, ецетера корочь.

rumuniya3 51

Ранок в кемпінгу

З приводу приготування їжі за відсутності поблизу кухонної плити . Користував старовинний совєцький бензиновий примус ПТ-1. Ця штука, є точною копією шведського примусу Optimus 8R (втім усі вдалі совєцкі вироби то є західні копії, бугога). Сучасні модифікації цього Оптімусу випускаються досі і коштують для нас неймовірно диких грошей. Для подорожей на мотоциклі вважаю ПТ-1 ідеальним вибором. Паливо для нього завжди є в баці мотоцикла, він компактний, простий, безпечний, так як безнасосний, та економний – 100 мл бензину на 50 хвилин роботи в максимальному режимі. Відносно недорогий, на ОЛХ їх можна придбати гривень за 600, можна натрапити навіть на новий ні разу не юзаний екземпляр. Я зливав з баку півлітрову пляшку, якої мені вистачало на п’ять заправок. За одну заправку можна повністю зварити кашу, зробити зажарку та заварити чаю.

rumuniya3 011

Примус ПТ-1

Зранку пірнули в воду, узбережжя в цій частині Пелопонесу натурально як у нас - пісок і степ.

rumuniya3 52

Море як у нас

09/06

В цей день виїжджаємо з Пелопонесу. На півострів сушею можна потрапити тільки двома шляхами – на сході через Корінфський перешийок, на заході через трьохкілометровий міст Ріо-Антіріо. Через Корінфський перешийок ми в’їжджали декілька днів тому, через міст виїжджаємо. Міст Ріо-Антіріо збудований відносно недавно, в 2004му році, і є найдовшим вантовим мостом в Європі. Проїзд по ньому платний, шось біля трьох євро з мотика, а з легковухи начебто 13, точно не пам’ятаю.

rumuniya3 53

rumuniya3 54

їдемо по мосту

rumuniya3 55

виїхали з Пелопонесу, міст позаду

rumuniya3 56

магістральними тунелями

З’їжджаємо з магістралі і їдемо узбережжям. Види на Іонічне море тут бомбічні. О, можна віршами - «Тут види бомбічні на море Іонічне!». Всюди до горизонту острови, причому на мапі видно що вони заселені - там якісь містечка, автомобільні дороги. Дорога йде на висоті, спуску до моря немає, і близькі острівці ти споглядаєш зверху. Ось на цьому маленькому острівці якась хата. Фотік бюджетного смартфону конєчьно нє очєнь, вживу хату видно дуже добре.

rumuniya3 1

острови до горизонту

Ця частина країни наче взагалі не туристична, тому з кемпінгами напряг, але все таки один знаходимо. Вперше потрапили кемпінг тільки для місцевих, іноземців тут нема, персонал – дід і бабця, з якими можна спілкуватись онлі знаками та малюнками на піску )). Місцеві з причепів-вагончиків поробили собі якісь типу дачі і приїздять сюди на вихідні.

10/06

Сьогоднішній ранок – наш останній на морському узбережжі. По дорозі в Грецію, коли ми ще їхали Україною через Коблево та Одесу, Анця говорила, як це так, ми їдемо вздовж моря і не заїжджаємо під Одесою покупатись.

То сьогодні я жартую, шо не переживай, море в нашій подорожі ще буде. В Одеській області.

Прямо навпроти нашого пляжу острів Каламос, на вигляд просто дві гори. Але на мапі видно автодороги, три села, якісь пляжі, ресторани, церкви та монастирі.

rumuniya3 2

Вид на острів Каламос.

Ми помітили, що в Греції дуже багато назв починається на “кала”, “калі”, “кало”. Каламата, Калавріта, Калонеро, Каламос, Каламакі і ще купа всього, чого не згадав. По грецьки “кала” це тіпа “добрий, хороший”. “Калімера” - значить “доброго ранку”.

rumuniya3 3

Село Мітікас. Біля булочної

Вирушаємо з кемпінгу, в найближчому селі Мітікас зупиняємось біля вивіски Bakery купити булочок. І хоча господар булочної сидить з сусідом прямо на порозі, сьогодні неділя, і булочок немає. В неділю в Греції навіть великі супермаркети не працюють, не те що якісь локальні булочні.

rumuniya3 4

Мітікас

В мене взагалі склалось таке враження, що в Греції всі місцеві в селах цілими днями сидять або на порозі своїх будинків, або в тавернах, і розводять один з одним теревені. Коли ми жили в Портарії, на першому поверсі поряд з нашим готелем була заправка. В Греції заправки такого розміру як маленькі магазинчики, дуже часто на перших поверхах будинків. Обслуговуючий персонал – одна особа, яка відразу і пістолетник, і касир, і продавець магазину. От ми виходимо зранку з готелю, заправник навівсидить-напівлежить в кріслі, біля входу в приміщення. На столику поряд півлітровий стакан капучино, трохи далі припаркований свіженький натертий трьохциліндровий Triumph Tiger заправника. Клієнтів немає, повний релакс. Ввечері приїжджаємо, той же заправник, той же Тріумф, так же немає клієнтів, тільки стакан кави інший.

rumuniya3 5

типова грецька сільська заправка

Я навіть не знаю, який безперервний потік клієнтів має бути у нашого найманого заправника, щоб він зміг собі заробити на Triumph Tiger.

Соррі, відволікся, повертаймо.

Сьогодні ми маємо доїхати до Загорохорії (інші назви Загорія або Загорі), що на північному заході Греції, поряд з Албанією. Наша основна ціль – каньон Вікос.

rumuniya3 6

просто дорога вздовж моря

Спочатку рухаємось вздовж моря, проїжджаємо через підводний (!!!) тунель Aktio-Preveza і далі дорога веде від моря в глибину материкової нетуристичної Греції. Оглядаємо руїни фортеці, яка не позначена ні на картах, ні на дорожніх знаках (в Греції дорожні знаки коричневого кольору з позначенням всіляких пам’яток всюди).

rumuniya3 7

Окружна Яніни. Зараз буде лити

На окружній Яніни (греки кажуть англійською “Іоанніна”) вперше за поїздку потрапляємо під дощ. Сховатись ніде, тому одягаємо дощовики і їдемо далі. Дорога піднімається в гори, дощ закінчується, і ввечері ми приїжджаємо в гірське село Монодендрі, наше місце ночівлі на наступні дві ночі. Монодендрі зараз – туристичне місце, від нього починається пішохідний маршрут по ущелині Вікос. Тут купа готельчиків і таверн, і ні одного магазину. Взагалі в цій частині Загорохорії чомусь зовсім немає магазинів, я не знаю де купують продукти місцеві жителі.

rumuniya3 8

Вулиця села Монодендрі

Кемпінгів тут також немає, тому ми зупинились в готелі. Трохи прогулялись селом. З першого разу, воно здалось якимось суворим та непривітним. Але то ввечері і після дощу, на ранок уже нам так не здавалось.

rumuniya3 013

Вечірній Монодендрі. Церква

rumuniya3 9

Не знаю навіщо я цю фотку залив. Може тому що тут пропонують грибний пиріг

На цьому я поки що ставлю крапку. Третя частина із овер, залишились написати всього парочку. Залишайтесь на зв’язку, далі буде.

(с) Роман Ружинський